Лк Від Луки, розділ Євангеліє від св. Луки, розділ 23
Ісус перед Пилатом
Усе зібрання піднялося, і повели Його до Пилата. Там почали звинувачувати Його:
―Ми встановили, що Він вводить народ в оману, забороняє сплачувати Кесареві податок і називає Себе Христом, Царем.
Пилат запитав Його:
―Ти Цар юдеїв?
Ісус відповів:
―Ти кажеш це!
Тоді Пилат сказав первосвященникам та натовпу:
―Я не знаходжу в Цій Людині жодної провини.
Але вони наполягали кажучи:
―Він підбурює народ, навчаючи всюди в Юдеї, почав із Галілеї, а тепер прийшов сюди.
Ісус перед Іродом
Почувши це, Пилат запитав, чи Він галілеянин. І дізнавшись, що Ісус із території, яка підвладна Іродові, відіслав Його до Ірода, котрий був у ті дні в Єрусалимі. Коли Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо давно бажав побачити Його. Він багато чув про Ісуса та сподівався побачити від Нього якесь знамення. І ставив Йому багато запитань, але Ісус нічого не відповідав. Первосвященники та книжники, які там стояли, наполегливо звинувачували Його. Але Ірод зі своїми воїнами, познущавшись та насміявшись із Нього, одягнув Ісуса в яскраву одежу й відіслав назад до Пилата. Того ж дня Ірод і Пилат стали друзями, хоч раніше вони ворогували один з одним.
Ісуса засуджено на смерть
Пилат скликав разом первосвященників, старійшин і народ та сказав їм:
―Ви привели до мене Цього Чоловіка та сказали, що Він вводить народ в оману. І ось, дослідивши Його перед вами, я не знайшов на Цьому Чоловікові ніякої провини в тому, у чому ви Його звинувачуєте. Навіть Ірод, не знайшовши в Ньому жодної провини, відіслав Його назад. Отже, Він не зробив нічого, вартого смерті. Тож я Його покараю й відпущу.
На свято йому треба було відпустити одного з в’язнів.23:17 Деякі ранні рукописи не містять цього вірша.
Але вони всі разом закричали кажучи:
―Візьми Його! Та відпусти нам Варавву!
Варавва був ув’язнений за повстання, яке сталося в місті, та за вбивство. Пилат, бажаючи відпустити Ісуса, знову заговорив. Але вони продовжували кричати:
―Розіпни, розіпни Його!
Пилат утретє звернувся до них:
―Яке ж зло Він скоїв? Ніякої провини, вартої смерті, я не знайшов у Ньому! Тож, покаравши Його, відпущу!
Але вони продовжували кричати та наполягати, щоб Ісуса було розіп’ято. І своїми криками вони домоглися свого. Пилат погодився виконати їхню вимогу. Він відпустив того, хто за повстання та вбивство був у тюрмі, а Ісуса віддав на розп’яття, як вони вимагали.
Розп’яття Ісуса
Коли повели Ісуса, то, схопивши Симона з Кирени, що повертався з поля, поклали на нього хрест, щоб він ніс його за Ісусом. Серед великого натовпу людей, що йшли за Ним, були й жінки, які плакали та жаліли Його. Ісус повернувся до них та промовив: «Доньки Єрусалима, не плачте за Мною, а плачте за собою та за дітьми вашими. Бо ось приходять дні, коли скажуть: „Блаженні неплідні, що не народжували й не годували грудьми!“
Тоді почнуть говорити горам: „Упадіть на нас!“
і пагорбам: „Покрийте нас!“ 23:30 Див. Ос. 10:8.
Бо коли так обходяться із зеленим деревом, то що ж буде із сухим?»
Разом з Ісусом вели на страту двох злочинців. Коли вони прийшли на місце, яке звалося «місце Черепа», там розіп’яли Його й злочинців: одного – праворуч, а іншого – ліворуч від Нього. Ісус же казав: «Отче, прости їм, бо не знають, що чинять!»
Коли ж ділили Його одяг між собою, то кидали жереб.
Народ стояв та дивився. Керівники ж насміхалися з Нього, кажучи: «Інших рятував, нехай врятує Себе, якщо Він Христос, Божий Обранець!»
Глузували з Нього й воїни. Вони давали Йому кислого вина й казали: «Якщо Ти Цар юдеїв, спаси Себе Самого!»
Над Ним був напис:
це цар юдеїв.
Один із розіп’ятих злочинців богохульствував проти Нього, кажучи:
―Хіба Ти не Христос? Спаси Себе й нас!
А другий відповів, докоряючи йому:
―Чи ти не боїшся Бога, коли й сам на те саме засуджений? Ми покарані справедливо за те, що зробили, а Цей не зробив нічого поганого.
І сказав:
―Ісусе, згадай мене, коли прийдеш у Царство Твоє!
Ісус відповів:
―Істинно кажу тобі: сьогодні будеш зі Мною в раю.
Смерть Ісуса
Було вже близько шостої години, і настала темрява по всій землі – аж до дев’ятої години23:44 З дванадцятої до п’ятнадцятої години.. Сонце затьмарилось, і завіса в Храмі розірвалася навпіл. Ісус, голосно скрикнувши, промовив: «Отче, у руки Твої Я ввіряю дух Мій!»23:46 Див. Пс. 30:6. Сказавши це, віддав дух. Коли сотник побачив, що сталося, він прославив Бога й сказав: «Цей Чоловік справді був праведником!» Весь натовп, який зібрався подивитись на це видовище, побачивши, що сталося, повертався додому, б’ючи себе в груди. Усі, хто знав Ісуса, і жінки, які йшли за Ним із Галілеї, стояли поодаль і дивилися на це.
Поховання Ісуса
І був там один чоловік, на ім’я Йосиф, який був членом Синедріону, чоловік добрий та праведний. Він не погодився з їхнім планом і рішенням. Йосиф походив з Ариматеї, юдейського міста, та очікував Царства Божого. Він пішов до Пилата та попросив тіло Ісуса. І знявши тіло, обгорнув його у льняну тканину й поклав до гробниці, яка була висічена в скелі, куди ще нікого не хоронили. Це був день Приготування до Суботи, яка вже наступала. Жінки, які прийшли разом з Ісусом із Галілеї, ідучи за Йосифом, бачили гробницю і як до неї було покладено тіло Ісуса. Повернувшись, приготували пахощі та миро. А в Суботу вони відпочили за заповіддю.