Мт Від Матвія, розділ Євангеліє від св. Матвія, розділ 13
Притча про сіяча
Того ж дня Ісус, вийшовши з дому, сидів на березі моря. І зібрався біля Нього великий натовп, так що Він зайшов у човен та сів, а всі люди стояли на березі. Він багато навчав їх притчами, кажучи: «Ось сіяч вийшов сіяти. Коли він сіяв, деякі зерна впали біля дороги; птахи, налетівши, повидзьобували їх. Інші впали на кам’янистий ґрунт, де не було багато землі, і відразу проросли, бо земля була неглибока. Коли ж зійшло сонце, то опалило паростки, вони зів’яли й, не маючи коріння, всохли. Ще інші впали поміж терни. Терни виросли та заглушили їх. А інші впали в добру землю та дали врожай: одні в сто, інші в шістдесят, треті в тридцять разів більше. Хто має вуха, нехай слухає!»
Підійшовши, учні запитали Його:
―Чому Ти говориш до них притчами?
Він же у відповідь сказав:
―Бо вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, а їм не дано. Адже тому, хто має, додасться, і матиме надмірно, а від того, хто не має, і те, що має, забереться. Тому до них Я говорю притчами, бо вони,
«дивлячись, не бачать,
а слухаючи, не чують і не розуміють».
Щодо них збувається пророцтво Ісаї, що каже:
«Ви будете слухати й слухати, але ніколи не зрозумієте;
будете дивитись і дивитись, але ніколи не побачите.
Бо серце цього народу згрубіло,
важко стали чути вухами
й очі свої заплющили,
щоб не побачити очима,
не почути вухами,
не зрозуміти серцем
і не навернутись, щоб Я зцілив їх». 13:15 Див. Іс. 6:9-10.
Блаженні очі, які бачать, і вуха, які чують. Істинно кажу вам: багато пророків та праведників бажали побачити те, що ви бачите, і не побачили, та почути те, що ви чуєте, і не почули.
Отже, послухайте, що означає притча про сіяча. До кожного, хто слухає Слово про Царство й не розуміє його, приходить лукавий і викрадає посіяне в його серці. Це те, що посіяне біля дороги. Посіяне ж на кам’янисту землю – це той, хто, почувши Слово, відразу з радістю приймає його. Але він не має коріння в собі, є тимчасовим. Коли настають труднощі або гоніння за Слово, він відразу відпадає. Посіяне серед тернів – це ті, що чують Слово, але турботи цього віку й омана багатства придушують Слово, і воно залишається безплідним. А посіяне в добру землю – це той, хто чує та розуміє Слово. Він насправді приносить врожай: у сто, у шістдесят або в тридцять разів більший.
Притча про кукіль
Ісус розповів їм іншу притчу: «Царство Небесне подібне до чоловіка, який посіяв добре насіння на своєму полі. Але коли чоловік спав, прийшов його ворог, посіяв кукіль серед пшениці та пішов. А як зійшло посіяне та показався колос, тоді з’явився й кукіль.
Тоді прийшли слуги господаря та сказали йому: „Господарю, хіба ми не добре насіння посіяли на полі? Звідки ж узявся кукіль?“
Він відповів їм: „Це зробив ворог“.
Раби запитали його: „Хочеш, щоб ми пішли та випололи його?“
Він сказав: „Ні, щоб, виполюючи кукіль, не повиривали й пшениці“. Залиште, щоб обоє росли разом до жнив. А під час жнив я скажу женцям: „Зберіть спочатку кукіль та пов’яжіть його в снопи, щоб спалити, а пшеницю зберіть до моєї клуні“».
Притчі про гірчичне зерно та закваску
Ісус розповів їм іншу притчу: «Царство Небесне подібне до гірчичного зерна, яке чоловік узяв та посіяв на своєму полі. Хоча воно і є найменшим серед усього насіння, але коли виростає, стає більшим за інші рослини й стає деревом, до якого прилітають птахи небесні та гніздяться на його гілках».
Ісус розповів їм ще іншу притчу: «Царство Небесне подібне до закваски, яку жінка взяла та поклала до трьох мір борошна,13:33 Приблизно 27 кілограмів. доки все вкисло».
Усе це Ісус говорив людям притчами й нічого не говорив їм без притчі, щоб збулося сказане через пророка:
«Відкрию в притчі вуста Мої,
розповім про приховане від початку світу».13:35 Див. Пс. 77:2.
Пояснення притчі про кукіль
Тоді, відпустивши людей, Ісус зайшов у дім. Його учні підійшли до Нього, кажучи:
―Роз’ясни нам притчу про кукіль на полі.
Він, відповідаючи, сказав:
―Сіяч доброго насіння – це Син Людський. Поле – це світ, добре насіння – це сини Царства, а кукіль – це сини лукавого. Ворог, який його посіяв, – це диявол. Жнива – це кінець світу, а женці – це ангели.
Отже, як збирають кукіль та палять його у вогні, так само буде при кінці світу. Син Людський надішле своїх ангелів, і вони зберуть з Його Царства всі спокуси та тих, хто робить беззаконня. І викинуть їх у вогняну піч, де буде плач та скрегіт зубів. Тоді праведники сяятимуть, як сонце, у Царстві Свого Отця. Хто має вуха, нехай слухає!
Притчі про скарб та перлину
Царство Небесне подібне до скарбу, захованого в полі. Чоловік, знайшовши його, знов ховає і на радощах іде, продає все, що має, і купує те поле.
Ще Царство Небесне подібне до купця, який розшукує гарні перлини. Знайшовши одну дорогоцінну перлину, він іде, продає все, що має, і купує її.
Притча про невід
Ще Царство Небесне подібне до невода, закинутого в море, який зібрав багато всякої риби. Коли він наповнився, його витягли на берег і, сівши, відібрали все добре в посуд, а непридатне викинули геть. Так буде й при кінці світу: вийдуть ангели, відділять злих з-поміж праведних і викинуть їх у вогняну піч, де буде плач та скрегіт зубів.
Чи зрозуміли ви все це?
Вони відповіли:
―Так!
Він сказав їм:
―Тому кожен книжник, навчений про Царство Небесне, подібний до господаря дому, який виносить зі своєї скарбниці нове й старе.
Ісуса не приймають у Назареті
Коли Ісус закінчив розповідати ці притчі, то пішов звідти. Він прийшов на Свою батьківщину й навчав людей у їхній синагозі, так що вони були здивовані та казали: «Звідки в Нього така мудрість та сила? Чи Він не син теслі? Хіба Його мати не зветься Марією, а Його брати – Яків, Йосиф, Симон та Юда? Хіба всі Його сестри не серед нас? Звідки в Нього все це?»
І вони спокушалися через Нього.
Ісус же сказав їм: «Не буває пророка без пошани, хіба тільки на своїй батьківщині та у своєму домі».
І не зробив там багато чудес через їхнє невір’я.