2Петр 2 Петра, розділ Друге соборне послання св. апостола Петра, розділ 2
Лжепророки і лжевчителі
Але як в народі були лжепророки, так і поміж вами будуть лжевчителі, які тайно вноситимуть згубні єресі й, відрікшись Володаря, Який їх викупив, наведуть на себе швидку загибель. І багато хто піде за їхньою розпустою, а через них дорога істини буде зневажатися. І в ненаситності вони будуть наживатися на вас через видумані слова2:3 Або: видумані вчення.. Однак вирок, винесений ще здавна, не затримується, а їхня загибель не дрімає.
Адже якщо Бог не пощадив ангелів, які згрішили, а передав їх кайданам мороку, відправивши до Тартару,2:4 Це слово (запозичене в греків) може використовуватися для позначення місця, до якого були надіслані непокірні ангели, щоб там очікувати на своє покарання. Також це слово може слугувати аналогом слова «пекло». щоб зберегти для суду; і якщо не пощадив стародавнього світу, навівши на безбожних світовий потоп, але зберіг Ноя, проповідника праведності, і з ним ще сімох; і якщо Він засудив міста Содома та Гоморри на руйнування, спопеливши їх і показавши приклад, що трапиться з безбожними людьми, проте врятував праведного Лота, який був пригнічений розбещеною поведінкою беззаконних (адже праведник, живучи між ними, день у день мучив свою праведну душу через беззаконні діла, які бачив і чув), то Господь знає, як врятувати благочестивих від випробування, а неправедних зберегти на День суду для покарання, особливо тих, хто ходить за тілесною зіпсованою пожадливістю й зневажає владу.
Вони зарозумілі свавільці, які не бояться зневажати славних2:10 У цьому місці Петро має на увазі демонічні сили, яких навіть ангели не сміють осудити. Див. Юд. 1:8-9., тоді як ангели, котрі переважають їх силою і міццю, не виносять на них зневажливого осуду перед Господом. Але ці люди зневажають те, чого не розуміють. Вони, немов нерозумні тварини, народжені для вилову й забиття, самі будуть забиті у своїй зіпсованості, прийнявши кару як відплату за неправедність. Вони повсякденні розкоші вважають за задоволення. Брудні й мізерні, вони насолоджуються своїм обманом, бенкетуючи з вами. Маючи очі, повні перелюбу й безупинних гріхів, та серце, привчене до ненаситності, вони зваблюють нестійкі душі. Вони – діти прокляття. Покинувши пряму дорогу, вони заблукали, слідуючи дорогою Валаама, сина Восора, який полюбив неправедну нагороду. Проте він отримав докір за своє беззаконня: німа під’яремна ослиця, заговоривши людським голосом, запобігла божевіллю пророка.
Вони – безводні джерела й тумани, гнані бурею, для яких приготований морок темряви. Адже промовляючи пишномовні нісенітниці, вони зваблюють тілесною похіттю та розпустою людей, які ледве втекли від тих, хто живе в обмані. Вони обіцяють їм волю, а самі є рабами тління. Адже чим хтось переможений, тим і поневолений. Бо якщо вони уникнули загнивання світу через пізнання нашого Господа й Спасителя Ісуса Христа, а потім виявилися оплутані та переможені ним, – то останнє для них гірше від першого. Адже краще їм було не пізнавати дороги праведності, ніж, пізнавши, відвернутися від святої заповіді, яку їм передали. Справдилося щодо них прислів’я:
«Пес повертається до своєї блювотини»,2:22 Див. Пр. 26:11.
а також:
«Помита свиня повертається валятися в багні»2:22 Походження цього прислів’я достовірно невідоме..