ЄврHebr ЄвреївHebräer, розділKapitel Послання до євреївDer Brief an die Hebräer, розділKapitel 10

Жертва Христа раз і назавжди

Закон, маючи лише тінь майбутніх благ, а не саму сутність речей, ніколи не може одними й тими ж жертвами, що повторюються рік за роком, зробити досконалими тих, що приходять із ними. Інакше хіба не перестали б їх приносити? Бо ті, що вклоняються, були б очищені раз і назавжди й більше не усвідомлювали б вини за свої гріхи. Але ці жертви є щорічним нагадуванням про гріхи, бо неможливо, щоб кров биків і козлів усувала гріхи.

Тому Христос, приходячи у світ, каже:

«Не забажав Ти ані жертви, ані дару,

але приготував Мені тіло.

Ні цілопалення, ні жертви за гріх

Ти не вимагав.

Тоді сказав Я: „Ось Я прийшов, у сувої книги написано про Мене.

Я бажаю виконати Твою волю, Боже“».

Спочатку Він сказав: «Ні жертв, ні дарів, ні цілопалень, ні жертв за гріх Ти не бажав і не був задоволений ними», хоча вони й приносилися відповідно до Закону. Тоді Він сказав: «Ось Я прийшов, щоб виконати Твою волю». Він скасовує перше, щоб встановити друге. Відповідно до цього волевиявлення ми були освячені жертвою тіла Ісуса Христа раз і назавжди.

Кожен священник щодня стоїть та виконує своє служіння, знову й знову приносячи ті самі жертви, які ніколи не можуть усунути гріхів. Але Христос, принісши одну жертву за гріхи, сів назавжди праворуч від Бога, і з того часу Він чекає, коли Його вороги стануть підніжком Його ніг. Бо однією жертвою Він зробив досконалими тих, що освячуються.

Святий Дух нам також свідчить про це, бо сказано:

«Ось Завіт, який Я укладу з ними

після цих днів, – говорить Господь. –

Я вкладу Мої закони в їхні серця

і напишу його в їхньому розумі».

Потім Він додає:

«Їхніх гріхів та їхніх беззаконь

більше не згадуватиму».

А там, де прощення, жертва за гріх більше не потрібна.

Заклик до наполегливості у вірі

Отже, брати, маючи можливість завдяки крові Ісуса впевнено увійти до Святая Святих новим і живим шляхом, який відкритий нам через завісу, тобто через Його тіло, і маючи Великого Священника над Домом Божим, наближаймося до Бога зі щирим серцем у повноті віри, очистивши свої серця від заплямованого сумління та обмивши тіла чистою водою. Непохитно тримаймося надії, яку сповідуємо, бо Той, Хто обіцяв, – вірний. Пильнуймо й спонукаймо одне одного до любові та добрих справ, не залишаймо наших спільних зустрічей, як це звикли робити деякі, а заохочуймо одне одного, тим більше, коли бачите, що День наближається.

Бо якщо ми навмисно грішимо після того, як отримали знання істини, то не залишиться вже жертви за гріхи, а лише страшне очікування суду та палючого вогню, який поглине ворогів Божих. Бо хто порушував Закон Мойсея, той без милосердя гинув за свідченнями двох або трьох свідків. Подумайте, наскільки ж суворішого покарання заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, хто не шанує крові Завіту, яка його освятила, і хто образив Духа благодаті? Бо ми знаємо Того, Хто сказав:

«Мені належить помста і відплата»

і знову:

«Господь судитиме Свій народ».

Страшно потрапити в руки живого Бога!

Згадайте попередні дні, коли, отримавши світло, ви витерпіли велику боротьбу, сповнену страждань, коли вас публічно піддавали образам і переслідуванням, а часом ви стояли пліч-о-пліч із тими, до кого так ставились. Ви співчували тим, хто перебував у в’язниці, і з радістю прийняли розграбування вашого майна, знаючи, що ви маєте краще та вічне майно на небі. Тому не залишайте вашої впевненості, яка принесе щедру нагороду.

Вам потрібна наполегливість, щоб виконувати волю Божу й отримати те, що Він обіцяв. Бо

«ще трохи,

і Той, Хто має прийти, прийде

й не забариться.

Але Мій праведник житиме вірою,

і якщо він відступить,

Моя душа його не вподобає».

Ми ж належимо не до тих, хто відступає на свою загибель, а до тих, хто має віру та спасіння душі.