МтMt Від МатвіяMatthäus, розділKapitel Євангеліє від св. МатвіяDas Evangelium nach Matthäus, розділKapitel 27

Старійшини народу засуджують Ісуса

Рано-вранці всі первосвященники та старійшини народу зібралися, щоб винести Ісусові смертельний вирок. Вони зв’язали Ісуса та повели й передали Його Пилатові, наміснику.

Коли Юда-зрадник побачив, що Ісуса засуджено, він розкаявся й повернув тридцять срібників первосвященникам та старійшинам. Він сказав:

―Я згрішив, видавши Невинного Чоловіка.

А вони відповіли:

―Що нам до того? Твоє діло.

Тоді, кинувши срібло в Храмі, він вийшов та пішов і повісився.

Первосвященники взяли срібло та сказали: «Не годиться ставити ці гроші в Храмову скарбницю, бо вони є платою за кров». Порадившись, вони купили поле гончаря для похорону чужинців. Тому те поле називається «Полем крові» до сьогоднішнього дня. Тоді виповнилось сказане через пророка Єремію:

«І взяли тридцять срібників –

ціну Оціненого синами Ізраїля,

і віддали за поле гончаря,

як наказав мені Господь».

Ісус перед Пилатом

Ісус представ перед намісником, і той запитав Його:

―Ти Цар юдеїв?

Ісус відповів:

―Ти кажеш це!

Коли первосвященники та старійшини звинувачували Його, Він нічого не відповідав. Тоді Пилат запитав Його:

―Не чуєш, скільки проти Тебе свідчать?

Але Він не відповідав йому на жодне слово, так що намісник дуже здивувався.

На кожне свято намісник мав звичай відпускати народові одного з в’язнів, якого вони бажали. Був тоді один відомий в’язень, на ім’я Ісус Варавва. Коли вони зібралися, Пилат запитав:

―Кого з двох бажаєте, щоб я відпустив вам: Ісуса Варавву чи Ісуса, Який називається Христом? Бо він знав, що через заздрощі видали Ісуса.

Поки Пилат сидів на місці для судді, його дружина надіслала до нього сказати: «Не роби нічого цьому Праведникові, бо сьогодні уві сні я багато страждала через Нього».

Але первосвященники й старійшини переконали людей, щоб просили відпустити їм Варавву й вбити Ісуса.

Намісник запитав:

―Кого з цих двох хочете звільнити?

Вони відповіли:

―Варавву!

Тоді Пилат звернувся до них:

―А що мені робити з Ісусом, Який зветься Христом?

Вони всі сказали:

―Хай буде розіп’ятий!

Він спитав:

―Яке ж зло Він скоїв?

Але вони ще сильніше закричали:

―Хай буде розіп’ятий!

Коли Пилат побачив, що нічого не може зробити й що заворушення в народі тільки зростає, він узяв воду та вмив руки перед натовпом, кажучи:

―Я не винний в Його крові! Дивіться самі!

Увесь народ відповів:

―Нехай Його кров буде на нас і на наших дітях!

Тоді Пилат відпустив їм Варавву, а Ісуса наказав бичувати та віддав на розп’яття.

Воїни знущаються з Ісуса

Після цього воїни намісника відвели Ісуса в преторію, де біля Нього зібрали всю когорту. Вони роздягли Його й накинули на Нього багряницю. Сплели та поклали на голову вінок із тернини, а в праву руку дали тростину. І, вклонивши коліна перед Ним, глузували з Нього, кажучи: «Вітаємо Тебе, Царю юдеїв!» Потім вони плювали на Нього й, узявши тростину, били нею Ісуса по голові. Коли закінчили знущатися, зняли з Ісуса плащ, надягнули на Нього Його одяг і відвели на розп’яття.

Розп’яття Ісуса

Коли вони виходили, то зустріли чоловіка з Кирени, на ім’я Симон, і змусили його нести хрест Ісуса. Коли прийшли на місце, яке називалося Голгофа (що означає «місце Черепа»), дали Йому випити вина, змішаного з жовчю. Але, скуштувавши, Він не захотів випити. Розіп’явши Ісуса, вони розділили між собою Його одяг, кидаючи жереб. А потім сіли там і стерегли Його. Над Його головою прибили напис, на якому була Його провина:

це ісус, цар юдеїв.

Тоді ж разом із Ним розіп’яли і двох розбійників: одного – праворуч, а іншого – ліворуч від Нього.

Ті, що проходили повз, богохульствували проти Нього. Вони хитали головами й казали: «Ти ж збирався зруйнувати Храм і відбудувати його за три дні. Спаси Себе Самого. Якщо Ти Син Божий, то зійди з хреста!»

Первосвященники разом із книжниками та старійшинами також насміхалися з Нього, кажучи: «Інших рятував, а Себе не може врятувати! Якщо Він насправді Цар Ізраїля, то нехай зараз зійде з хреста, і ми повіримо в Нього! Він покладався на Бога, тож нехай тепер Бог врятує Його, якщо хоче. Адже Він казав: „Я Син Божий!“».

Розбійники, розіп’яті разом із Ним, також насміхалися з Нього.

Смерть Ісуса

Від шостої години настала темрява по всій землі – аж до дев’ятої години. Десь о дев’ятій годині Ісус закричав гучним голосом: «Елі, Елі, лема савахтані?», що означає: «Боже Мій, Боже Мій, чому Ти покинув Мене?»

Деякі з тих, що там стояли, почувши це, казали: «Він кличе Іллю!»

Один із них одразу ж побіг, узяв губку, наповнив її кислим вином, настромив на тростину й дав Йому пити. А інші казали: «Облиш, побачимо, чи прийде Ілля спасти Його!»

Але Ісус, знову голосно скрикнувши, віддав духа.

І ось завіса в Храмі розірвалася надвоє зверху донизу, земля затряслася, і скелі розкололися. Гроби відкрилися, і багато тіл померлих святих воскресло. І, вийшовши з гробів після воскресіння Ісуса, увійшли до святого міста та явилися багатьом.

Коли сотник і ті, що з ним стерегли Ісуса, побачили землетрус і те, що сталося, вони дуже злякалися й сказали: «Цей чоловік справді був Сином Божим!»

Там було багато жінок, які стояли поодаль і дивилися. Вони прийшли за Ісусом із Галілеї та служили Йому. Серед них були Марія Магдалина, Марія – мати Якова та Йосифа, і мати синів Зеведеєвих.

Поховання Ісуса

Коли настав вечір, прийшов багатий чоловік з Ариматеї, на ім’я Йосиф, який теж був учнем Ісуса. Він пішов до Пилата та попросив тіло Ісуса, і тоді Пилат наказав віддати тіло Йосифові. Йосиф узяв тіло Ісуса, обгорнув у чисту льняну тканину й поклав до своєї нової гробниці, яку висік у скелі. До входу в гробницю привалив великий камінь. А були там Марія Магдалина та друга Марія, які стояли навпроти гробниці.

Варта біля гробниці

Наступного дня, що після дня Приготування, первосвященники та фарисеї зібралися разом у Пилата й сказали:

―Володарю, ми пригадали, що Той обманщик, коли ще був живий, казав: «Через три дні Я воскресну!» Тож накажи стерегти гробницю до третього дня. Щоб Його учні, прийшовши, не вкрали Його й не сказали народові, що Він воскрес із мертвих. І останній обман буде гірший від першого.

Тоді Пилат відповів:

―Ви маєте охорону, ідіть та охороняйте, як знаєте.

Вони пішли, поставили охорону біля гробниці та закріпили камінь печаткою.