Бут Буття, розділ Перша книга Мойсеєва: Буття, розділ 6
Люди розмножились і зіпсулись
І сталося, що розпочала люди́на розмножуватись на поверхні землі, і їм народилися дочки.
І побачили Божі сини лю́дських дочок, що вродливі вони, і взяли собі жінок із усіх, яких вибрали.
І промовив Господь: „Не буде Мій Дух перемагатися в люди́ні навіки, — бо блудить вона. Вона тіло, і дні її будуть сто і двадцять літ“.
За тих днів на землі були ве́летні, а також по тому, як стали прихо́дити Божі сини до лю́дських дочок. І вони їм народжували, — то були силачі, що славні від віку.
І бачив Господь, що велике розбе́щення людини на землі, і ввесь нахил думки серця В біблійній мові серце, lev, часто визначає розум. Пор. 2. М. 28. 3. її — тільки зло повсякде́нно.
І пожалкував був Господь, що людину створив на землі. І засмутився Він у серці Своїм.
Кара Божа. Ной
І промовив Господь: „Зітру Я люди́ну, яку Я створив, з поверхні землі, — від людини аж до скотини, аж до плазунів, і аж до птаства небесного. Бо жалкую, що їх Я вчини́в“.
Але Ной знайшов милість у Господніх очах.
Це ось о́повість про Ноя. Ной був чоловік праведний і невинний у своїх поколіннях. Ной з Богом ходив.
І Ной породив трьох синів: Сима, Хама й Яфета,
І зіпсулась земля перед Божим лицем, і напо́внилась земля насильством.
І бачив Бог землю, — і ось зіпсулась вона, кожне бо тіло зіпсуло дорогуДоро́га — життя. свою на землі.
Ноїв ковчег і врятування по парі всього живого
І промовив Господь до Ноя: „Прийшов кінець кожному тілу перед лицем Моїм, бо напо́внилась земля насильством від них. І ось Я винищу В оригіналі „зіпсую“, бо й земля зіпсулась. їх із землі.
Зроби собі ковчега з дерева ґофер. З перегородками зробиш ковчега, і смолою осмолиш його ізсере́дини та ізнадвору.
І отак його зробиш: три сотні ліктів довжина ковчега, п'ятдесят ліктів ширина йому, а тридцять ліктів височина йому.
Отвір учиниш в ковчезі, і звузиш на лікоть його від гори, а вхід до ковчегу влашту́єш на боці його. Зробиш його на поверхи долішні, другорядні й третьорядні.
А Я ось наведу́ пото́п, воду на землю, щоб з-під неба винищити кожне тіло, що в ньому дух життя. Помре все, що на землі!
І складу Я заповіта Свойого з тобою, і вві́йдеш до ковчегу ти, і сини твої, і жінка твоя, і жінки́ твоїх синів із тобою.
І впровадиш до ковчегу по двоє з усього, — з усього живого, із кожного тіла, щоб їх заховати живими з тобою. Вони будуть самець і самиця.
Із птаства за родом його, і з худоби за родом її, із усіх плазунів на землі за родом їх, — по двоє з усього уві́йдуть до тебе, щоб їх зберегти живими.
А ти набери собі з кожної їжі, що вона на спожива́ння, — і буде для тебе й для них на поживу.“
І зробив Ной усе, — як звелів йому Бог, так зробив він.