Пр Приповісті, розділ Книга приказок Соломонових, розділ 31
При́повісті Лемуїлові: Чесно́тна жінка
Слова Лемуїла, царя Масси́, що ними навчала його його мати:
„Що, сину мій, і що, сину утро́би моєї, і що, сину обі́тниць моїх?
Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнува́льниць царів!
Не царя́м, Лемуїле, вино, не царям, і на́пій той п'янки́й не князя́м,
щоб не впився він та не забув про Зако́на, і щоб не змінив для всіх гно́блених пра́ва!
Дайте напо́ю п'янко́го тому, хто гине, а вина — гіркоду́хим:
він вип'є й забуде за бідність свою, і му́ки своєї вже не пам'ята́тиме!
Відкривай свої уста немо́ві, для суда́ всім нещасним.
Відкрива́й свої уста, й суди справедливо, і правосу́ддя зроби для убогого та для нужде́нного.
Хто жінку чесно́тну зна́йде? а ціна її більша від пе́рел:
довіря́є їй серце її чоловіка, і йому не забра́кне прибутку!
Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі́ дні свого життя.
Шукає вона вовни й льо́ну, і робить охоче своїми руками.
Вона, немов кораблі́ ті купе́цькі, здале́ка спроваджує хліб свій.
І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а поря́док служни́цям своїм.
Про поле вона намишляла, і його набула́, із пло́ду долоней У біблійній мові долоні, гебр. kappajim, часто вживаються як синонім слова руки, гебр. jadajim. Пор. 1 М. 20. 5. своїх засадила вона виноградинка.
Вона підпері́зує силою сте́гна свої та зміцня́є раме́на свої.
Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не пога́сне вночі.
Вона ру́ки свої простя́гає до пря́дки, а долоні У біблійній мові долоні, гебр. kappajim, часто вживаються як синонім слова руки, гебр. jadajim. Пор. 1 М. 20. 5. її верете́но тримають.
Долоню У біблійній мові долоні, гебр. kappajim, часто вживаються як синонім слова руки, гебр. jadajim. Пор. 1 М. 20. 5. свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.
Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одя́гнений ввесь її дім.
Килими́ поробила собі, віссо́н та кармази́н — убра́ння її.
Чоловік її зна́ний при брамах, як сидить він із старшими краю.
Тонку ту́ніку робить вона й продає, і купце́ві дає пояси́.
Сила та пи́шність — одежа її, і сміється вона до прийде́щнього дня.
Свої уста вона відкриває на мудрість, і милости́ва наука їй на язиці́.
Доглядає вона ходи дому свого́, і хліба з ліни́вства не їсть.
Устають її діти, і хвалять її, чоловік її — й він похваля́є її:
„Багато було́ тих чесно́тних дочо́к, та ти їх усіх переви́щила!“
Краса — то ома́на, а врода — марно́та, жінка ж богобоя́зна — вона буде хва́лена!
Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчи́нки її вихваляють при брамах!“