Бут Буття, розділ Перша книга Мойсеєва: Буття, розділ 13
Розлучення Аврама з Лотом
І піднявся Аврам із Єгипту, — сам, і жінка його, і все, що в нього було, і Лот разом із ним, до Неґеву. Неґев — південь, пізніш Ідумея.
А Аврам був вельми багатий на худобу, на срібло й на золото.
І пішов він в мандрівки свої від Неґеву аж до Бет-Елу, аж до місця, де напочатку намет його був поміж Бет-Елом і поміж Гаєм,
до місця жертівника, що його́ він зробив там напочатку. І Аврам там прикли́кав Господнє Ймення.
Так само й у Лота, що з Аврамом ходив, дрібна та велика худоба була та намети.
І не вміщала їх та земля, щоб їм разом пробува́ти, бо великий був їхній маєток, і не могли вони разом пробува́ти.
І сталася сварка поміж пастухами худоби Аврамової та поміж пастухами худоби Лотової. А ханаанеянин та періззеянин сиділи тоді в Краю́.
І промовив до Лота Аврам: „Нехай сварки не буде між мною та між тобою, і поміж пастухами моїми та поміж пастухами твоїми, бо близька́ ми рідня.
Хіба не ввесь Край перед обличчям твоїм? Відділися від мене! Коли пі́деш ліво́руч, — то я піду право́руч, а як ти праворуч, — то піду́ я ліворуч“.
І звів Лот свої очі, і побачив усю околицю Йорданську, що наводнена вся вона аж до Цоару, — перед тим, як Содом та Гомору був знищив Господь, — як Господній садок, як єгипетський край!
І Лот вибрав собі всю околицю йорданську. І Лот рушив на схід, і вони розлучилися один від о́дного.
Аврам оселився в землі ханаанській, а Лот оселився в рівнинних містах околиці, і наметував аж до Содому.
А люди содомські були дуже злі та грішні перед Господом.
Обітниця Божа Аврамові
І промовив Господь до Аврама, коли Лот розлучився із ним: „Зведи очі свої, та поглянь із місця, де ти, на північ, і на південь, і на схід, і на захід,
бо всю цю землю, яку бачиш, Я її дам навіки тобі та потомству твоєму.
І вчиню Я потомство твоє, як той порох землі, так, що коли хто потрапить злічити порох зе́мний, то теж і потомство твоє перелічене буде.
Устань, У біблійній мові устань, kum, визначає не вставання, а початок дальшої дії, пор. Пс. 78. 6. У нашій мові таке „вставати“ може й опускатися, або перекладатися спонуканням: ану. пройдись по Кра́ю вздовж його та вши́ршки його, — бо тобі його дам!“
І Аврам став наметувати, і прибув, і осів між дубами Мамре, що в Хевроні вони. І він збудував там жертівника Господе́ві.