Євр Євреїв, розділ Послання до євреїв, розділ 5
Кожен бо первосвященик, що з-між людей вибирається, настановляється для людей на служі́ння Богові, щоб прино́сити да́ри та жертви за гріхи,
і щоб міг співчува́ти недосві́дченим та заблу́дженим, бо й сам він пере́йнятий слабістю.
І тому́ він повинен як за людей, так само й за себе само́го прино́сити жертви за гріхи.
А чести цієї ніхто не бере сам собою, а покликаний Богом, як і Ааро́н.
Так і Христос, — не Сам Він просла́вив Себе, щоб Первосвящеником стати, а Той, що до Нього сказав: „Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породи́в“.
Як і на іншому місці гово́рить: „Ти Священик навіки за чином Мелхиседе́ковим“.
Він за днів тіла Свого з голосі́нням великим та слізьми́ приніс був блага́ння й молитви до Того, Хто від смерти Його міг спасти, — і був вислуханий за побожність Свою.
І хоч Сином Він був, проте́ навчився по́слуху з того, що вистраждав був.
А вдоскона́лившися, Він для всіх, хто слухня́ний Йому, спричини́вся для вічного спасі́ння,
і від Бога був на́званий Первосвящеником за чином Мелхиседе́ковим.
Страва тверда́ — для дорослих
Про це нам би треба багато казати, та ви́словити важко його, бо нездібні ви стали, щоб слухати.
Ви бо за віком повинні б бути вчителя́ми, але ви потребуєте ще, щоб хтось вас навчав перших поча́тків Божого Сло́ва. І ви стали такими, яким потрібне молоко, а не стра́ва тверда́.
Бо хто молока вживає, той недосві́дчений у слові праведности, — бо він немовля́.
А страва тверда́ — для дорослих, що мають чуття, при́вчені звичкою розрізняти добро й зло.