Флп Филип’ян, розділ Послання св. апостола Павла до филип’ян, розділ 2

Єднайтесь і дбайте одне про одного

Отже, поміркуйте, що ми маємо у Хресті: втіху, яку Він дарував нам, радість, що йде від Його любові, спільність Духу, співчуття і милосердя, які Він відкрив нам. Тож доповніть радість мою, думаючи однаково, маючи одну й ту саму любов, з’єднавшись у досягненні однієї мети, живучи у злагоді. Не робіть нічого через заздрість або нікчемну пиху. Краще, в покірливості своїй, вважайте іншого кращим за себе. Кожен має переслідувати не лише свої інтереси, а й зважати на інтереси інших.

Приклад Христа

У житті своєму ви повинні думати й чинити так, як Ісус Христос.

Хоч і був Він Богом у всіх відношеннях,

та не вважав Свою рівність Богові скарбом,

за який треба триматися.

Замість того, Він полишив Своє місце із Господом,

ставши рабом, звичайною людиною.

І ставши таким, принизив Себе,

й був покірливим до останньої години,

аж до смерті на хресті.

Через те Бог возніс Його

і звеличив до таких висот і дав Йому ім’я,

яке є найважливішим від будь-якого іншого імені,

щоб усі, хто знаходиться на небі,

на землі і під землею,

схилили коліна на славу імені Ісусового.

І щоб усі уста проголошували, що Ісус Христос —

Господь на славу Бога Отця.

Будьте бездоганними та щирими

Тож любі друзі мої, як ви корилися мені не лише коли я був серед вас, але ще навіть більше коли я далеко, так само продовжуйте працювати заради вашого спасіння з повним благоговінням перед Богом. Бо це Господь працює в вас, викликаючи прагнення і вчинки, бажані Йому.

Робіть усе без нарікань та суперечок, щоб могли ви бути невинними й чистими дітьми Божими, бездоганними поміж розбещених і зіпсованих людей, серед яких ви сяєте, як зірки у темному світі. Несіть Послання, що дарує життя. Робіть так, щоб я пишався вами у День повернення Христа, побачивши, що змагався я і трудився не даремно.

І навіть якщо кров моя проллється як пожертва, що йде з приношеннями, та служінням віри вашої, все одно я щасливий і радію разом з усіма вами. У свою чергу вам також слід звеселитися і ділити свою радість зі мною.

Тимофій та Епафродит

Я маю надію в Господа Ісуса послати скоро до вас Тимофія, щоб утішитися, коли почую про вас. І хочу я послати саме його, бо не маю тут більше нікого, хто розділяє мої хвилювання і так щиро піклується про ваше благополуччя. Адже всі інші переслідують лише свої інтереси, нехтуючи інтересами Ісуса Христа. Вам відомо, що він за чоловік, і що, як син батькові своєму, служив він зі мною, поширюючи Добру Звістку.

Тож маю надію негайно відіслати його до вас, як тільки побачу, як ідуть мої справи. Я впевнений, що Господь допоможе мені незабаром прийти до вас.

Я вважаю за необхідне послати до вас Епафродита, мого брата в Христі, товариша в праці та соратника, і якого ви відправили допомогти мені у скруті моїй. Я вирішив це зробити, бо він сумує за вами всіма, й дуже занепокоївся, коли ви дізналися, що він хворів. Він і справді дуже хворів, мало не вмер. Та Бог змилувався над ним, і не лише над ним, а й наді мною, щоб я не мав ще більшого горя. І тому я ще більш прагну послати його, щоб ви, побачивши його, зраділи знову, і щоб мені позбутися свого смутку.

Тож вітайте його в Господі з великою радістю, шануйте таких людей. Його слід шанувати, бо він мало не вмер, працюючи в ім’я Христове. Він був готовий віддати своє життя, щоб служити мені так, як ви не могли.