Пс ПсалмиПсалтыр Книга ПсалмівПсалтыр, Апісанне

Книга Псалмів є збірником духовної поезії, твори якої використовувалися як для загального богослужіння, так і для особистої молитви. У християнській традиції ці поетичні твори відомі під грецькою назвою «псалми» (ψαλμοί), що походить від дієслова псалло (ψάλλω) – «грати на струнних музичних інструментах». Звична грецька назва книги «Псалми» є перекладом з давньоєврейської назви Тегіллім, тобто «хваління».

Усього ця книга містить 150 Псалмів, які поділяються на різні жанри, назви яких часто з’являються на початку твору. Деякі з них є цілком зрозумілими, наприклад, мізмо́р – «наспів» (у даному перекладі – «псалом»), шіґґайо́н – «жалобна, емоційна пісня», тефілла́ – «молитва», шіра́ – «пісня», маскі́ль – «повчання», шір га-маало́т – «пісня сходження» (тобто паломництва до Єрусалима). Значення інших назв не настільки чітко зрозуміле, і, можливо, пов’язане з якимись давніми музичними термінами: ґіттіт (8:1), аламот (45:1), міхтам (55:1), махалат лаанот (87:1).

Тематика Псалмів надзвичайно широка: тут і пісні хвали й подяки Богові, і псалми-роздуми над Божественними діяннями, і пісні-повчання, і сповнені смутку елегії, і палкі молитви, і навіть пророцтва про майбутнє Царство Месії та останній суд над народами. У цьому й полягає приваблива краса Книги Псалмів: багатоманітний і різноплановий тисячолітній досвід спілкування людини з Богом відображено тут у близьких та зрозумілих кожному поетичних формах. Саме тому псалми завжди складали важливу частину як юдейського, так і християнського богослужіння, і були улюбленими молитовними текстами простих людей. Досить часто Книга Псалмів цитується в Новому Заповіті як важливе джерело знань про Месію та Його Царство (Мт. 27:46; Лк. 24:44; Ів. 10:34; Дії 13:33; Рим. 15:3; Євр. 1:5-12).

Цікавими є написи на початку псалмів, що зазначають, у якій тональності або на яку мелодію співати псалом, при цьому вказується на добре відомі в ті часи піснеспіви: на мотиви «смерть сина» (9:1), «лань на світанку» (21:1), «голубка в далекій діброві» (55:1), «не згуби!» (56:1), «лілея» (59:1) та ін. Навряд чи колись ми дізнаємося про те, як вони звучали. Також неодноразово згадуються музичні інструменти, у супроводі яких виконувалися псалми, – ліра, арфа, бубни, сурми, сопілки.

Ким були автори псалмів? Авторство більшості псалмів (108 із 150) нам відоме: 80 псалмів позначені як «Давидові», 12 – як «Асафові», 11 – як «синів Кореєвих», 2 – «Соломонові», 1 – «Гемана-езрахітянина», 1 – «Етана-езрахітянина», 1 – як «Мойсеїв». Тож історичний період написання псалмів простягається від епохи Мойсея до доби після Вавилонського полону, про що свідчать псалми, у яких висловлюється туга за зруйнованим Єрусалимом (наприклад, 136).

Подібно до Тори – П’ятикнижжя Мойсеєвого – Книга Псалмів поділена на п’ять книг: перша містить псалми 1–40; друга – 41–71; третя – 72–88; четверта – 89–105; п’ята – 106–150. Усередині цих книг можна також виявити окремі групи, як, наприклад, Псалми Асафові (72–82) та Пісні Сходження (119–133).

Незважаючи на те, що псалми написані в іншій поетичній традиції й у далекі часи, Книга Псалмів залишається однією з найулюбленіших книг Біблії на всі часи.