Пр Приповісті, розділ Книга приказок Соломонових, розділ 10
ЧАСТИНА ДРУГА
Син мудрий — потіха для батька, а син нерозумний — то смуток для неньки його.
Не поможуть неправедні скарби, а справедливість від смерти визво́лює.
Не допустить Господь голодува́ти душу праведного, а набу́ток безбожників згине.
Ледача рука до убо́зтва веде, рука ж роботя́ща збагачує.
Хто літом збирає — син мудрий, хто ж дрімає в жнива́ — син безпутній.
Благослове́нства на голову праведного, а уста безбожним прикриє наси́льство.
Пам'ять про праведного — на благослове́ння, а йме́ння безбожних загине.
Заповіді мудросердий приймає, але́ дурногу́бий впаде́.
Хто в невинності ходить, той ходить безпечно, а хто кривить дороги свої, буде ви́явлений.
Хто оком моргає, той смуток дає, але дурногу́бий впаде́.
Уста праведного — то джерело життя, а уста безбожним прикриє насильство.
Нена́висть побуджує сва́рки, а любов покриває всі ви́ни.
В устах розумного мудрість знахо́диться, а різка — на спину безтя́много.
Прихо́вують мудрі знання́, а уста нерозумного — близькі́ до загибелі.
Маєток багатого — місто тверди́нне його, поги́біль убогих — їхні зли́дні.
Дорібок праведного — на життя, прибу́ток безбожного — в гріх.
Хто напу́чування стереже́ — той на сте́жці життя, а хто нехту́є карта́ння, той блу́дить.
Хто нена́висть ховає, в того губиГуби — синонім уст та язика. брехли́ві, а хто на́клепи ширить, той дурнове́рхий.
Не бракує гріха в многомо́вності, а хто стримує губиГуби — синонім уст та язика. свої, той розумний.
Язик праведного — то добі́рне срібло́, а розум безбожних — мізе́рний.
Пасу́ть багатьох губиГуби — синонім уст та язика. праведного, безглузді ж умирають з неро́зуму.
Благослове́ння Господнє — воно збагачає, і сму́тку воно не прино́сить з собою.
Нешляхе́тне робити — заба́ва неві́гласа, а мудрість — люди́ні розумній.
Чого нечести́вий боїться, те при́йде на нього, а пра́гнення праведних спо́вняться.
Як буря, яка пронесе́ться, то й гине безбожний, а праведний має дові́чну осно́ву.
Як о́цет зубам, і як дим для оче́й, так лінивий для тих, хто його посилає.
Страх Господній примножує днів, а ро́ки безбожних вкоро́тяться.
Сподіва́ння для праведних — радість, а наді́я безбожних загине.
Дорога Господня — тверди́ня неви́нним, а заги́біль — злочинцям.
Повік праведний не захита́ється, а безбожники не поживуть на землі.
Уста праведного дають мудрість, а лукавий язик буде втятий.
Уста праведного уподо́бання знають, а уста безбожних — лука́вство.